Головна

Акушерство   Анатомія   Анестезіологія   Вакцинопрофілактика   Валеологія   Ветеринарія   Гігієна   Захворювання   Імунологія   Кардіологія   Неврологія   Нефрологія   Онкологія   Оториноларингологія   Офтальмологія   Паразитології   Педіатрія   Перша допомога   Психіатрія   Пульмонологія   Реанімація   Ревматологія   Стоматологія   Терапія   Токсикологія   Травматологія   Урологія   Фармакологія   Фармацевтика   Фізіотерапія   Фтизіатрія   Хірургія   Ендокринологія   Епідеміологія  

Розділ 8. Мислення. нако як же йому, Декарту, вдалося зробити в науці більше цих «некото- рих інших» з більш швидким розумом

нако як же йому, Декарту, вдалося зробити в науці більше цих «деяких

інших» з більш швидким розумом, ясною уявою і обширною

пам'яттю? Декарт продовжує: «Однак не побоюся сказати, що, на мою

думку, я мав щастя з дитинства ступити на такі шляхи, які привели

мене до міркувань і правил, що дозволили створити метод, за

допомогою якого я можу, як мені здається, поступово удосконалити

мої знання...»

«Ті, хто помалу відкриває істину в науці, схожі з тими, хто, стаючи

багатше, тратить менше труда на більші придбання, ніж вони раніше

тратили на набагато менші, коли були бідні. Їх можна порівняти з

полководцями, сили яких звичайно множаться по мірі перемог, що беруться

ними ...» [Там же, з. 289].

Наукова компетентність розглядається Декартом як аналог грошового

капіталу. Капітал володіє здатністю сам збільшувати себе. Людина,

запрацювавши гроші один раз, з набагато більшою легкістю починає

їх заробляти, спираючись на свій капітал. Подібно цьому, вирішивши наукову

проблему, вчений не просто збільшує своє знання, він розвиває

свій метод, за допомогою якого здійснюються нові відкриття. Вирішена

задача виявляється засобом рішення нових задач. Наукова

компетентність, як і капітал, виявляється деякою машиною, яка

включає не просто схеми, що структурують матеріал, але і передбачає

виробіток методу, т. е. певних способів дії при постановці

і рішенні наукових задач. Метод Декарта, як його формулював

сам його творець, полягав в тому, щоб не приймати на віру ідеї

без власного дослідження, починати з простого і повністю ясного

для інтуїції, тримати в голові зв'язок всіх положень, в якихсь випадках

використати, а в якихсь - не використати уяву для допомоги

розуму і т. д. [Там же, з. 77-153]. Однак, мабуть, усвідомлена

частина цього методу аж ніяк не вичерпує його, і ніхто ще не став

великим вченим, освоївши метод Декарта по його книгах.

У той же час кожний значний вчений в процесі багатьох років наукової

роботи виробляє свій індивідуальний метод, що включає як

певний підхід, бачення наукових проблем в своїй області, так і

багато які інші речі: як і коли читати, як і коли писати статті і книги,

як працювати з учнями і колегами, як організувати свій побут і т. д.

Це відноситься не тільки до вчених. Автору цих рядків довелося якось почути

від екс-чемпіона світу по шахи М. М. Ботвінника, що тому

вдалося протягом ряду років грати в шахи сильніше за всіх в світі, тому

що він відкрив метод - розробку дебюту з прицілом на стратегічні

ідеї миттельшпиля.

Рішення комплексних задач

КОМПЛЕКС III.
НИКОТІНАМІДНИЄ ДЕГИДРОГЕНАЗИ (НАДГ)
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО БІООКИСЛЕННЯ.
Збереження в таємниці інформації про факт звертання за медичною допомогою, про стан здоров'я, діагнозі й інших зведеннях, отриманих при його обстеженні і лікуванні
Мій тип по Айзенку
Афлотоксикоз
Фузариотоксикоз

© 2018-2022  medmat.pp.ua